Якщо  не  висловлено  різні  думки, немає  з  чого    вибирати  краще.
Знання  збираються  по  краплині, як  вода в  долині.
Живи  своїм  розумом, але  звіряйся  з чужим.
Не досить оволодіти премудрістю, потрібно також  вміти  користуватися нею.
Не  кажи  чому  учився,  а  кажи чого  пізнав.
Теорія без практики мертва і безплідна, практика без теорії неможлива. 

                                                             Рене Декарт 

Премію Вольфа у галузі математичних наук за 2018 р. присуджено членові-кореспонденту НАН України Володимиру Дрінфельду разом із співавтором Олександром Бейлінсоном.

Про це повідомляють у Національній академії наук.

Науковці працюють в Університеті м. Чикаго (США). Їх відзначили за інноваційні роботи із алгебраїчної геометрії, теорії зображень і математичної фізики.

"Йдеться про результати першорядної ваги, які створюють геометричну модель алгебраїчної теорії, що відіграє ключову роль у теорії полів та фізичній теорії струн, і в такий спосіб підсилюють плідну взаємодію між сучасними фундаментальною математикою та фізикою. Ці результати одержано зазначеними авторами у ході спільних досліджень за програмою Ленглендса, що посідає визначне місце у сучасній теорії чисел та добре відома серед відповідних фахівців".

Український математик член-кореспондент НАН України Володимир Дрінфельд впродовж тривалого часу працював у Фізико-технічному інституті низьких температур імені Б.І. Вєркіна НАН України (м. Харків). Співавтор В. Дрінфельда – А. Бейлінсон – є відомим фахівцем у галузі теорії зображень, алгебраїчної геометрії та математичної фізики.

Для лауреатів-математиків, поряд із медаллю Філдса, премії фундації імені Вольфа є найпрестижнішими відзнаками видатних досягнень. На поточний момент цією премією нагороджено вже 329 науковців і митців з усього світу.

МАТЕМАТИКА - ПОЕЗІЯ ДУШІ  

Математика і поезія – це… вираз тієї самої сили уяви,
тільки в першому разі уява звернена до голови,
а в другому – до серця.
Т.Хілл

         Математика, як це не здається на перший погляд парадоксальним, у певному розумінні – "родичка" поезії. Незважаючи на всю свою складність і абстрактність, вона багато містить у собі художнього, образного – і в шляхах творення, і в характері існування. Дехто навіть говорить про "математичні образи" як про властивий математиці спосіб пізнання світу. В усякому разі, безперечно, що математика справді-таки поезія, поезія думки, "поезія логіки ідей", як говорив А. Ейнштейн, а математичні формули й закони не тільки виражають істотні особливості об'єктивного світу, а й відображають "справжню, глибоку красу природи". Як мистецтво дарує людині красу чуттєвого, так математика дарує людині красу розумового. Недаремно ж так багато великих математиків були ревними шанувальниками поезії, а чимало поетів висловлювало своє захоплення стрункістю та красою математичної думки.                              
     З давніх-давен про славу математики, про її красу, логічність, стислість, бездоганну послідовність, дивовижні її результати писали не тільки великі математики, а й філософи, письменники, політики. Найкращі, найвлучніші, найдотепніші їхні висловлювання ставали крилатими афоризмами, а цитати з оригінальних творів найвидатніших учених переходили з покоління в покоління і ставали теж, у певному розумінні, сторінками історії розвитку математики. У наукових працях, листуванні, спогадах учених, зокрема математиків, починаючи від часів Платона й Архімеда і до наших днів можна знайти немало цікавих, глибоких і оригінальних думок про математику, її розвиток тощо. Ці афоризми й висловлювання допомагають повніше розкрити різні сторони математичної науки, надихають і підбадьорюють тих, хто входить у чарівно казковий світ цифр, чисел і фігур, тих, хто присвячує цьому світові своє життя...- Софія Василівна Ковалевська – професор математики говорила про математику так: «Це наука, що вимагає найбільш фантазії, не можна бути математиком, не будучи в той же час поетом у душі». Вона - великий математик, вона - визнаний письменник і поет.

Чи не приходилось вам часом

Серед юрби де-небудь бути

І пісню пристрасну, прекрасну        

Там несподівано почути?

                                Неждано хвиля з літ минулих

                                До серця вашого прилине,

                                 Розбудить пам'ять при заснулу

                                                Про все, що рідне вам і миле.             

 І вам здавалось, що ці звуки 

 В дитинстві чули ви не раз.    

Так в них багато щастя й муки,            

 І це стосується лиш вас.

                                     Ви квапилися звичним слухом

                                     Наспів знайомий упіймати,

                                     Хотілось вам за кожним звуком,

                                                    За кожним словом слідкувати.   

  Та ось мелодія завмерла.            

  А потім зовсім зупинилась…     

  Так без кінця і без початку            

   Назавжди пісня ця лишилась.                                                                                                                          С.В.Ковалевська